Центр розвитку дитини

(дошкільний навчальний заклад) №26

Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [2]
Пошук
Головна » Статті » Мої статті

Кроки назустріч

Кроки назустріч

 

БЕСІДА П'ЯТА

Тетяна Родік

практичний психолог

Центру розвитку дитини

(ясла-садок)  № 26

м. Кременчука

Дитина малює для здоров'я

 

            « Я не художник, бо я одну мазню малюю», - так пояснив мені свою відмову малювати один чотирирічний хлопчик.

Хоча бажання малювати  має бути у всіх дітей-дошкільників. Воно свідчить про розвиток образного мислення і потреби виразити себе.

Якщо таке бажання пригнічене, це свідчить про помилкові впливи дорослих на розвиток малюків.

Малювання – це творча діяльність. Творчості неможливо навчити , жоден комп’ютер не здатен намалювати так, як зробить це людина. Як зазначає класик психології Фергюсон, творчі здібності не створюються, а вивільняються.  Адже творчість – це свобода.

У дошкільному дитинстві може нашкодити вимога дорослих щодо техніки та реалістичності  малювання, критикування та аналіз малюнків. Бо в такий спосіб знижується інтерес дитини до малювання. А його відсутність, за дослідженням провідного дитячого психотерапевта О.І.Захарова, збіднює психічний розвиток дітей і свідчить про наявність в ньому ускладнень.

Отже, дитина малює для свого здоров»я. У символічній формі вона відреаговує актуальні психоемоційні стани.  А графічне зображення життєвих ситуацій знижує психічну напругу, зменшує гостроту їх сприйняття. Недарма вчить народна мудрість: «Розділена радість збільшується вдвоє, а розділене горе зменшується вполовину». Ось і дитина підсвідомо прагне поділитися своїми переживаннями в доступний їй спосіб – мовою малюнку.

 

Через малюнок дитина передає своє ставлення до зображеного. Виразними засобами, насамперед, служать лінія і колір.

* Приємне, добре змальовується дитиною більш виразно, чітко, деталізовано, яскравими кольорами.

* Те, до чого дитина ставиться негативно, що викликає в неї неприємні переживання, зображається безформним, в темних одноманітних кольорах, за допомогою хаотичних ліній.

* За допомогою кольору дитина виражає своє ставлення до намальованого образу. Малюк часто має певний улюблений колір, яким розмальовує все, до чого ставиться позитивно. Тому на його малюнках можна побачити об»єкти, розфарбовані у невластиві для них кольори (зелені зайці, коти та собаки, сині дерева тощо).

 

Ставлення до зображеного відображають також композиція і величина  об»єктів. Найважливіший для дитини об»єкт звичайно більший за інші.

 

Якщо син, донечка принесли свій малюнок для споглядання татові чи мамі:

- Не оцінюйте його досконалість.

- Озвучуйте все, що побачили («…Я бачу жовте сонечко, сині хмарки, високе дерево з розкішною зеленою кроною, а чи скоро піде дощ?») Тоді ви почуєте: « Піду і намалюю ще…». Адже малюк відчув розуміння і підтримку в творчості, він вільний  і почуває себе безпечно.

- Не обмежуйтесь фразою «Ти молодець».  Бо «молодцю» немає до чого прагнути.

 

Вивчення малюнків дозволяє краще зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань і внутрішнього світу.

* Вже сама перевага сірих тонів і домінування чорного кольору в малюнках підкреслює відсутність життєрадісності, знижений тон настрою, велику кількість невідреагованих страхів, з якими не може впоратись малюк.

*Навпаки, яскраві, світлі, насичені фарби вказують на активний життєвий тонус і оптимізм.

* Широкі мазки при малюванні фарбами, масштабність, відсутність попередніх замальовок і домальовувань, що змінюють задуманий сюжет, вказують на впевненість і рішучість.

* Підвищена збудливість і особливо гіперактивність знаходять своє вираження в нестійкості зображення (кілька разів спостерігається зміна задуманого сюжету), його змазаності.

*  В стані загальмованості і тим більше схвильованості діти малюють мало.

 

Як активізувати інтерес до малювання вдома, стимулювати потребу в зображувальній діяльності?

* Придбайте привабливий матеріал для малювання різними техніками.

* Гіперактивній дитині не доцільно давати для малювання фарби , які розтікаються та олівці, які від натиску ламаються. Краще придбати набори фломастерів.

* Нехай дитина малює своїми пальчиками, експериментує з кольорами, змішуючи їх та отримуючи нові відтінки.

* Теми для малювання мають обирати самі діти (Чи достатньо ви подбали про їх цікаве дозвілля, насичене новими враженнями, які народжують натхнення в мистецтві?)

* Якщо дитина не хоче малювати, не слід фіксувати на цьому увагу, порівнювати її з ровесниками. Створіть відповідний розвиваючий осередок в кімнаті, який спокушатиме до використання того, чим він наповнений.

* Описуйте, а не оцінюйте малюнки.

* Малювання має проходити в життєрадісній атмосфері, при доброзичливій підтримці зі сторони мами й тата.

* Дитячий малюнок – це частина самої дитини, її продовження на папері. Не зазіхайте на нього, бажаючи щось підправити, питайте дозволу його подивитися.

 

Малювання – це значима і необхідна сторона діяльності дитини-дошкільника, що впливає на формування здорової психіки. Тому дітей в дошкільному віці психологи не радять віддавати до художньої школи (як правило, у дівчаток і хлопчиків в школі швидко зникає потреба в спонтанному малюванні, і вони вдаються до зображувальної діяльності тільки тоді, коли мають завдання від педагога. Набувають фотографічної точності,  технічної майстерності за рахунок втрати власної унікальності в сприйнятті світу).

 

 

Набуваємо практичного психологічного досвіду

Вправа «Малюємо переживання»

Якщо ваша дитина має переживання чи певний острах, ефективним і доступним для неї буде спосіб відреагування  своїх почуттів в малюнках.

Запропонуйте дитині намалювати свій страх, а потім розірвати зображення на дрібні шматочки та викинути. Такий ритуал можна повторювати кілька днів. Також можна пропонувати перетворити страшний образ на малюнку в смішний (діти домальовують клоунські кумедні ковпачки, носики, бантики). Можна попросити малюка намалювати себе таким, що не боїться, хоробрим, сильним, вищим поруч з об»єктом переживань. Таким чином він в символічній формі відреаговує актуальне переживання, ділиться ним з вами, зменшуючи його травмуючу силу. І коли вкотре отримавши ваше завдання, стає до нього байдужим – це сигнал, що в свідомості дитини ця проблема вже пропрацьована, а значить вивільнилося місце для накопичення позитивних емоцій.

Категорія: Мої статті | Додав: Domin (01.02.2011)
Переглядів: 482 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 10
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вікіпедія
Час за Києвом

Domin © 2017