Центр розвитку дитини

(дошкільний навчальний заклад) №26

Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Вихователь-методист

Ямпольська Ольга Сергіївна

Освіта вища

Стаж роботи 42 роки

Ногороджена:

1.Грамотою виконавчого комітету Кременчуцької міської ради.

2.Грамотою управління освіти Кременчуцької міської ради.

 

 

                                                                                            

Консультації для батьків

 

«Мова ваших дітей»

 

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка. Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків. Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови. Поради батькам: · Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків. · Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова. · Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини. · Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда. · Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини. Розвиток словникового запасу дитини Більшість батьків хвилює лише неправильна звуковимова дитини, і дуже рідко звертається увага на недорозвинення лексичної та граматичної ланок мовлення. Не забувайте про те, що всі сторони мовлення дошкільника формуються, розвиваються й функціонують у єдності та нерозривно пов’язані між собою. Порушення однієї ланки веде за собою недорозвиток іншої, наприклад, недоліки усного мовлення часто проявляються на письмі ( тобто дитина пише так само неправильно, як і говорить). Тому під час занять важливо коригувати звуковимову, збагачувати словник, формувати граматичні категорії (рід, число, відмінки, час), зв’язне мовлення та розвивати мислення, увагу та пам’ять. Тільки за таких умов навчання буде всебічним і сприятиме гармонійному розвитку малюка. Загальновідомо: чим багатший словниковий запас дитини, тим більш образною, різнобарвною, виразнішою є її мовлення. Чим Більше дитина засвоїть і буде використовувати в своєму активному мовленні синонімів, антонімів, порівнянь і багатозначних слів, тим цікавішим співрозмовником вона стане. Однак просто механічне заучування слів не збагатить активний словник дітей. Лише шляхом кропіткої цілеспрямованої роботи з використанням вправ та ігрових завдань, читання текстів можливо поповнити словник вашого малюка. Для занять вам знадобляться як предметні та сюжетні малюнки, так і різноманітні лото, дитячі журнали та книжки. Дитина повинна знати назви оточуючих предметів (іграшки, посуд, одяг, меблі тощо), їх призначення, вміти порівняти предмети між собою і відмічати схожі та відмінні ознаки. Згодом малюк має навчитися виділяти частини предметів і правильно називати їх. Заняття вдома, вільне спілкування з однолітками та дорослими, читання художньої літератури спонукатиме дитину до висловлювання власних думок, прохань та побажань. Читаючи казки, вірші чи оповідання, слід звертати увагу дитини на нові, невідомі їй слова, просити її самостійно пояснити, як вона розуміє їхнє значення у певних реченнях чи частинах тексту. Це вчить дитину визначати значення нових слів, спираючись на ті ситуації, у яких вони використовуються. Важливо також, щоб дитина самостійно змогла використати нове слово у власному мовленні. Запропонуйте їй скласти речення або словосполучення з цим словом. Добре, коли дорослі самі створюють ситуації, що спонукають дитину до вживання нових слів. Саме завдяки таким умінням дитина зможе самостійно засвоїти більшість слів із мовлення оточуючих.

 

"ЩОБ КОМП'ЮТЕР БУВ КОРИСНИМ"

Сьогодні комп'ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп'ютер з'являвся якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп'ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп'ютером?

Однозначної відповіді, звичайно ж, немає. Комп'ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам'ять й увагу. Щоб грати в комп'ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети. «Ну, хіба це погано?» — запитують батьки.

Крім того, діти, які легко орієнтуються в комп'ютері, найчастіше почувають себе і в житті більш упевнено. Вони легше адаптуються до різних ситуацій.

Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп'ютерний час для дитини, то незабаром вона із помічника пе­ретвориться на Вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадтотривале знаходження перед монітором комп'ютера може призвести до зниження зору. Але найбільша небезпека — це виникнення стійкої комп'ютерної залежності.

Весь свій час дитина проводить перед комп'ютером. Вона грає в будь-яку вільну хвилинку. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому не вистачає Вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?

Комп'ютерна залежність, звичайно ж, виникає не раптом. Спочатку дитина грає просто так, заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, довідується правила, стає успішною. Як тільки Ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп'ютером, настав час бити тривогу. Краще не доводити ситуацію до крайності.

Як зробити так, щоб комп'ютер не заподіював шкоди, а був корисним?

- Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп'ютером.

- Ретельно відбирайте комп'ютерні ігри, для початку спробуйте «пройти» їх самостійно.

- Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.

-Пояснюйте дитині, що комп'ютер, в основному, повинен використовуватися не заради гри, а для справи.

- Не ставте комп'ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.

 

 «Безпека дитини - важлива соціально-педагогічна проблема сучасності» 

 

Торкаючись теми виховання здорової дитини-дошкільника, не можна лишити осторонь питання безпеки життєдіяльності малюка.

Відомо, що в будь-якому віці, а в дитинстві особливо, людину підстерігає багато небезпек.

Статистика свідчить, що в кожній країні щорічно гинуть сотні дітей від нещасних випадків, які трапляються не тільки на вули­ці, але й удома. Проте більшість таких трагедій можна і потрібно попередити, вживаючи елементарних заходів безпеки.

Щоб запобігти нещасним випадкам із дитиною, необхідно створити вдома відповідні умови для безпеки малюка. Це важли­ва проблема, вирішити яку повинні дорослі, насамперед ви, ша­новні батьки. Заходи щодо попередження травм дітей необхідні так само, як і елементарні вміння мами й тата надати першу до­помогу своєму синові чи доньці в той час, якщо лиха все ж таки уникнути не вдалось.

Що ж саме ми маємо на увазі, коли говоримо про умови без­пеки дитини вдома? Зупинімось на конкретних аспектах цієї проблеми.

Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно. Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов'язково справною та усуненою від можливості кон­такту з нею дитини електропроводка.

Меблі по можливості повинні бути без гострих країв. Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачине­ними.

Крани газових пальників у кухні також повинні бути закрити­ми. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми.

Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком.

 

Консультація для батьків на тему:
"Пізнавати світ серцем і розумом

Філософія для дітей за творами Василя Сухомлинського

Добрі почуття беруть початок у дитинстві"

Старші дошкільнята вже мають певні уявлен­ня про навколишній світ і поступово відкривають для себе свій внутрішній. У них накопичуються душевні сили, збагачуються життєві враження, диференціюється та деталізується особистий досвід, починається поступовий перехід на но­вий виток особистісного зростання. В цей час малюки ставлять до дорослих безліч філософсь­ких запитань і чекають на них відповіді.

Важливим напрямком роботи вихователя є сприяння становленню свідомості та формування світосприйняття вихованців, уміння аналізувати побачене й почуте, замислюватися над усім цим, порівнювати нову інформацію з отриманою раніше.

Та ми, педагоги, часто оминаємо життєві проблеми в бесідах з вихованцями, вважаючи їх заскладними для маленької дитини, недоступ­ними її розумінню. При цьому забуваємо, що саме у дошкільному віці в дітей складається власна картина навколишнього світу та са­мих себе, закладаються та формуються ви­значальні риси характеру, самосприйняття та самооцінка, поняття добра і зла, уявлення про те, що добре, а що — погано. Психологи довели: саме в дошкільному дитинстві людина відкриває “свій порядок і своє місце в житті ”. Ма­люк залюбки спостерігає, досліджує, відкриває для себе таємниці життя, що вирує навколо ньо­го. Дуже важливо, щоб саме на цьому віковому етапі наші хлопчики і дівчатка усвідомили, що в людській душі і в житті людини має перемагати добро.

І тут перед педагогом постає сакраментальне питання: як же достукатися до серця, до душі ма­ленької дитини, як заронити зернята добра, так зростити гарні сходи, щоб вони не заросли у май­бутньому “чортополохом ”. Здавалося б, ні бать­ки, ні педагоги не навчають дітей обманювати,

бути жорстокими, байдужими, нещирими. Звід­ки ж беруться жорстокі, байдужі, нещирі, жадіб­ні люди, чому навіть серед підлітків середнього шкільного віку дедалі частіше трапляються про­яви нелюдської жорстокості щодо своїх одноліт­ків, а часом і дорослих людей?

Звідки беруться духовна сліпота та глухота, чому в цих дітей відсутнє почуття доброти, чому вони не вміють співчувати, жаліти, ставити себе на місце іншої людини? Адже всі вони, мабуть, чули у дитинстві багато слів про те, що добре, а що — погано, як можна вчиняти, а як — ні. Чому ж зерна добра не дали сходів, чому не був сфор­мований у дитинстві той стрижень, який допома­гає самостійно визначати у дорослому житті, як слід вчиняти у тій чи іншій ситуації, той духовний орієнтир, який не дає людині збитися з правиль­ного шляху на манівці?

Навчити дитину ставитися до інших з по­вагою та добротою, так, як би хотів, щоб ста­вилися до тебе, допомогти обрати адекватні моделі поведінки в тих чи інших випадках — такі завдання вважаю найважливішими у ро­боті педагога. Неоціненну допомогу в цьому, звичайно ж, надає наш мудрий учитель Василь Олександрович Сухомлинський, який стверджує, що добрі почуття беруть свій початок у дитин­стві, а зерна людяності, доброти, ласки, добро­зичливості треба сіяти та плекати в душах наших вихованців саме, поки вони ростуть і починають пізнавати світ.

У своїх творах він постійно торкається тем ду­ховності, моральності. Тому, розкриваючи своїм вихованцям такі життєво необхідні філософські поняття, як душа, совість, добро,завжди на­магаюся дібрати відповідний твір Василя Сухо­млинського, який допоможе їм пізнати світ “ро­зумом і серцем ”.

Про совість та щастя

П ’яти-шестирічна дитина часто чує слово щастя. І в кожної, зрозуміло, складається своє розуміння того, що означає бути щасливим. Читаючи своїм малюкам твори Василя Олександровича “Яке щастя”, “Найщасливішийлисточок”, “Материнське щастя”, “Які ж ви щасливі!’’, намагаюся донести до них важливу думку, що щастя — це не обов’язково багато іграшок, цукерок, грошей, інших благ. Щастя — це коли діти не плачуть, коли мама- гуска навіть з пораненими крилами може бути щасливою, бо її гусенята в безпеці, коли старий учитель почувається щасливим, бо певен: на його майбутніх учнів чекають пізнання та відкриття прекрасного навколишнього світу. Коли ми з дітьми готуємо рецепт “пирога щастя”, то ра­зом розмірковуємо, що ж у цей пиріг треба по­класти. Дуже радію, коли мої вихованці кажуть, що щасливою людина буде тоді, коли в родині немає сварок, коли народжується дитина, коли мама й тато не хворіють.

Багато творів В.О.Сухомлинського присвяче­но роздумам над таким поняттям, як совість. У них на зрозумілих дітям прикладах він намага­ється пояснити, чому не можна кидати ляльку із зламаною ручкою, за що образився на дівчинку давно прочитаний букварик, чому дівчаткам ста­ло соромно перед соловейком, для чого невтомні мамині руки виливають під молоденькі яблуньки кожне відерце води і багато, багато іншого.

Найбільш зрозумілим і яскравим твором, який допомагає донести до свідомості дітей таке склад­не моральне поняття, як совість, вважаю твір Ва­силя Олександровича “Скляний чоловічок”.

Перш ніж читати цю казку, демонструю своїм вихованцям склянку з чистою водою і ставлю за­питання:

— В якому випадку вода та повітря можуть ста­ти непрозорими? Разом доходимо висновку: не­прозорими воду й повітря роблять бруд та сміт­тя. Після чого дослідним шляхом з’ясовуємо, чи

залишиться вода чистою та прозорою від однієї краплини бруду. Діти бачать, як мутніє вода на­віть від цієї однієї краплинки, і їм стає зрозумі­ло, чому мутніє “скляний чоловічок” навіть від одного поганого вчинку свого господаря. Так у свідомості хлоп’ят і дівчаток погані вчинки асо­ціюються з чимось брудним. Пояснюю: скляний чоловічок — це казка, але совість є в кожної людини, і треба завжди прислухатися до неї і намагатися жити так, щоб вона завжди за­лишалася чистою.

Роз’яснення дітям поняття “важко на душі” теж починаю з уточнення поняття “важкий”. З’ясовуємо, які предмети можуть бути важки­ми. Потім запитую, чи може бути важкою ро­бота та в якому разі. Розмірковуючи, діти до­ходять висновку, що важкою може бути також хвороба. Після цього їм легше зрозуміти вираз “важко на душі”, і вони можуть пояснити це, спираючись на власний досвід. Зрозуміти такі переносні вирази та навчитися розуміти стан душі іншої людини допоможуть твори Васи­ля Олександровича “Що найтяжче журавлям”, “Легко на душі”.

Як можна вплинути на душу іншої людини? Що може розвеселити чи засмутити її, про це ми з дітьми дізнаємося з твору “Відлітають лебеді”. Мої вихованці відкривають для себе, що не тільки з насіння, яке вони висівали на клумбі, виростають квіти, а й перелітні птахи можуть “сіяти у душах” людей почуття ра­дості та суму.

Розкриваючи дітям сенс виразу: “Що посієш, те й пожнеш”, пояснюю: як селянин на полі ви­сіває пшеницю, а потім ретельно доглядає по­сіви, вириває бур’яни, так само й ті, хто виховує дітей, “сіють” у їхніх душах добро, співчуття та ніжність, а негарні почуття треба “виполювати так, як селянин виполював на ниві чортополох. Цю філософську думку розкрито в творі В.О.Сухомлинського “Чекає своєї години’’.

Гадаю, переконала тих, хто сумнівається, що розумінню дітей доступні такі поняття, як душа, совість, добро, зло. Вони здатні усві­домити, що означають вирази “залишитись у серці”, “зігріти душу”, знають, що серце та руки можуть бути “золотими”, а погляд — і “теплим”, і “крижаним”.

Маємо чітко усвідомлювати: якщо своє­часно не формувати світобачення малюка, не впливати на його свідомість, не торкатися життєво важливих тем, не пропонувати прий­нятні й зрозумілі малюкові ціннісні орієнтири, йому буде важко визначитись у житті, зна­йти в ньому своє місце, стати справжньою ЛЮДИНОЮ.

 

 

 

 

Архів записів
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 12
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вікіпедія
Час за Києвом

Domin © 2019