Центр розвитку дитини

(дошкільний навчальний заклад) №26

Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

       Консультації для батьків    

" Гімнастика мозку "

Центр розвитку дитини анонсує нову розвиваючу технологію

«Гімнастика мозку»

Вправи, що полегшують процес навчання.

Автор: Пол Деннісон, засновник Організації Освітньої Кінезіології (США).

Результативність вправ

  • підвищується продуктивність розумової діяльності на 50%.
  • знижується тривожність, покращується емоційний стан, знижується невротизація, спричинена навчальною діяльністю на заняттях;
  • покращується пам»ять та увага;
  • полегшується процес адаптації до нових умов .

Вправи покращують координацію рухів, зір, слух, мовлення, техніку читання. Сприяють засвоєнню навичок читання та розвивають  моторику рук для письма

Тривалість занять –  15 хвилин.

Комплекси вправ виконуються протягом 8 тижнів з перервою в 2 тижні з продовженням ще на 8 тижнів.

Згодом вправи використовуються за потреби: після стресів, перед виконанням домашніх завдань, перед тестуванням та напруженою розумовою роботою.

Вправи підвищують результати в спорті, високоефективні для занять музикою, живописом, танцями.

Правила виконання Гімнастики мозку

  • Вправа №1 – склянка води.
  • Виконання вправ - при спокійному диханні.
  • Тренер має бути збалансованим, в гарному настрої.
  • Бажання дітей. (Виконання вправ за наказом не приносить користі). Мотивація та роз»яснення корисного впливу вправ.
  • Систематичність і регулярність (ефект відчутний  з перших занять та зростає при щоденному виконанні).

Механізм дії вправ

Вправи спрямовані на відновлення та закріплення балансу між активністю правої і лівої півкуль головного мозку.

Відбувається  регулярна активація   ділянок мозку, що регулюють процеси пам»яті та уваги, координації та психоемоційної рівноваги, підвищують стресостійкість та розумову працездатність.

 

Центри «Гімнастики Мозку» поширені в 80 країнах світу. Школи та дитсадки включають кінезіологічні хвилинки в режим дня.

Центр розвитку дитини з 2015 року також приєднався до впровадження розвиваючої технології Пола Деннісона. 

 

 

 

 

Дитина в психологічному полі батьків, що розлучилися

          Розлуку переживають не тільки діти розлучених батьків. Розлуки визначають хід розвитку кожної людини: спочатку це розставання з материнським тілом; з материнськими грудьми; з домівкою, коли діти йдуть у дитячий садок; розставання з друзями, якщо доводиться змінювати місце проживання; розлука з батьками при досягненні певного віку…

         Розлучення (всупереч болю) при дотриманні певних умов може спричинювати позитивні наслідки. Так, розлука болюча, залишає після себе шрами, але з»являється більше свободи, зростає автономія, що є неодмінною умовою розвитку людини.

         Для дитини життєво важливо підтримувати стосунки з батьком після розлучення.

          Залежно від віку і специфіки виховання діти по-різному реагують на розлучення батьків. Це стрес. В 2-4 роки можливі наступні реакції на стрес:

* порушення сну;

* повернення до поведінки немовляти;

* поява агресії (стосовно дітей і дорослих);

* страхи залишатися одному.

Що робити?

* Не карайте малюка за те, що раптом він поводиться як маленький.

* Ваша позиція – м»яка, спокійна, впевнена поведінка.

* Щоб у дитини не було фантастичних страхів («тато пішов тому, що я поганий»), розповідайте про вашу сімейну ситуацію. Якщо ви розгублені, не можете дібрати слів – потренуйтеся, щоб дитина бачила перед собою спокійну й надійну маму, а не перелякану або агресивну й безпомічну дівчинку. Обов»язково розкажіть, що тато любить її, просто в житті іноді так виходить, що дорослі люди розлучаються. Але вони продовжують любити своїх дітей. Іноді такі речі говорити дуже важко, хочеться сказати, що твій тато «такий-сякий»… Ось цього робити не варто. Бо почуватися спокійно і впевнено, якщо твій тато поганий, дуже непросто.

Якщо вашій дитині 5 – 7 років, можливі такі реакції:

* поява агресивності, спрямованої на того, з ким дитина живе;

* енурез;

* різні фантазії;

* невпевненість узагалі і стосовно майбутнього зокрема;

* почуття провини за те, що відбулося в сім»ї;

* підвищений травматизм;

* нічні страхи й кошмари;

* бажання покарання;

* проблеми у спілкуванні

Що робити?

* Не відмахуйтесь і не відмовчуйтесь. Ви допоможете дитині, якщо будете говорити з нею про те, що її турбує.

* Купіть свійську тварину. Вона може «попрацювати» домашнім психотерапевтом і допомогти впоратися зі своїми страхами й почуттям самотності і непотрібності.

* Нехай дитина регулярно відвідує дитсадок.

* Не звинувачуйте дитину: «Ти такий же, як твій тато». Ви батька своїй дитині вибирали самі, так чому ж тепер її звинувачувати?

* Творчість, гуртки, спортивні секції – все, що заповнює життя позитивними емоціями, допомагає розвиватися, а не деградувати.

 

Якщо дитина потребує психологічної допомоги:

- Всі її переживання переводити в мову, проговорювати почуття дитини, батькам більше говорити з дитиною.

- Вираження почуттів через гру, малювання, пісок, розмови, ліплення, казки («Вовк і семеро козенят», «Сестриця Оленка і братик Іванко», «Морозко», «Гуси-лебеді»…) Головне – дозволити дитині вибирати сюжети для ігор, повністю приймати їхні переживання.

- Особиста терапія для батьків.

- У батька вдома має бути місце для дитини.

- Батько має дзвонити дитині регулярно в певний час.

- Має бути альбом тата і дитини.

- Розглядати сімейний альбом.

- Розповідати історію, як дитина з»явилася на світ.

- Створити «куточок радості» - фото, іграшки, подарунки.

- Дати можливість дитині любити свого батька ( скільки б гарного не давав дитині вітчим, якщо йде розрив із рідним батьком, така втрата впливає на психічний розвиток дитини).

- Посилити роль рідного батька в житті дитини при народженні однокровних братів і сестер в новоствореній мамою сім»ї, та в перехідному віці.

- Формувати почуття ідентифікації дитини (« У мене є справжній батько, я його добре знаю і пишаюся ним, а він пишається мною»).

- Дитині потрібно постійно озвучувати, що вона має право любити обох батьків.

- Сприяти «трикутним» стосункам (дитина – мама, дитина – тато). У дитини має бути тил (посварився з мамою - шукає розраду в тата, гнів стосовно мами вщухає, і мама більше теж не сердиться - усе знову врівноважується.)

 

 

 

Архів записів
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 12
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Вікіпедія
Час за Києвом

Domin © 2019